На президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана чекають у Києві у четвер, 3 лютого. Саме цього дня 30 років тому між Анкарою та Києвом були встановлені дипломатичні відносини. Перед поїздкою Ердоган знову запропонував посередництво Анкари в конфлікті між Києвом і Москвою. Чим могла б допомогти Туреччина в ролі посередниці та чого очікує Київ – у статті DW.
Різні реакції в Києві та Москві на пропозиції Ердогана
Провести зустріч на турецькій території “для вирішення розбіжностей” Реджеп Таїп Ердоган пропонує президентам України та Росії ще з осені минулого року. В Києві тоді схвально відгукнулися щодо такої ідеї. Україна схвалюватиме будь-які зусилля, які можуть допомогти їй покласти край війні, повернути території України, що наразі перебувають під контролем Росії, заявляв раніше глава МЗС України Дмитро Кулеба.
У Москві пропозицію президента Туреччини спочатку категорично відкинули, вказавши на те, що РФ не є стороною конфлікту на Донбасі. Проте згодом у Кремлі назвали “другорядним місце проведення якихось контактів”, якщо Анкара зможе “вплинути на Київ і спонукати його на виконання Мінських угод”. Зокрема, так прокоментував пропозицію Туреччини речник президента Росії Дмитро Пєсков.
Туреччина підтримує хороші відносини як з Україною, так і з Росією. Але чи здатна вона справді виступити в ролі посередника? Думки опитаних DW українських політологів у цьому питанні розійшлися.
Переваги для України посередництва Туреччини
Для України посередництво Туреччини було б вигідним, оскільки на відміну від інших майданчиків, де говорять виключно про Донбас, можна почати говорити про питання чорноморської безпеки та Крим, аргументує в розмові з DW керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко. “Зокрема, почати можна з порушення прав людини в Криму”, – вважає він.
Саме на цей аспект звернув увагу і старший науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Микола Замікула. “Туреччина презентує себе як лідера тюркського світу, і захист прав кримських татар – пріоритет для Анкари. Тому можна було б сподіватися на звільнення кримськотатарських політв’язнів”, – говорить експерт у розмові з DW. Звичайно, за умови, що справа колись справді дійде до переговорів у форматі Київ-Москва-Анкара.
До речі, 2017 року в питанні звільнення кримськотатарських політв’язнів вдалося досягти успіхів саме завдяки турецькому посередництву. Тоді за активної участі Ердогана випустили з російської в’язниці заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова. Їх доставили з території анексованого Криму до Туреччини.
На заваді ефективного посередництва власні інтереси Туреччини?
Водночас Замікула сумнівається, що Кремль погодиться на переговори Зеленського й Путіна під посередництвом Туреччини. Зокрема, тому що росіяни не хочуть надавати Анкарі іміджеві бали, переконаний Замікула. “Країна, яка приймає переговорний процес, показує себе як впливова регіональна сила і авторитет. Росія ж сама хоче бути цією силою”, – каже він.
Виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос теж сумнівається, що Туреччина як посередник якимось чином могла б допомоги на цьому етапі російсько-українського конфлікту. “Які зрушення в конфлікті можуть бути? Посередник може лише організувати проведення переговорів, але не нав’язувати свою точку зору”, – каже Семиволос у розмові з DW, звертаючи увагу на власні інтереси Туреччини в регіоні.
Як, у свою чергу, зауважив Мусієнко, загалом розширення переговорних форматів Росія сприймає негативно, тому що зі зміною формату може змінитися зміст. “Зокрема, розширення пропозицій, тлумачення окремих пунктів, порушення питання Криму. А позиція Туреччини щодо невизнання анексії Криму та розширення військово-технічної співпраці з Україною тільки посилює небажання Росії”, – впевнений він.
Співпраця Анкари та Києва: за крок до сворення ЗВТ?
Сподіваються у Києві і на продовження активної співпраці з Туреччиною у військово-промисловому комплексі, яка триває вже давно, зазначає народний депутат і співголова групи з міжпарламентських зв’язків з Туреччиною Роман Грищук. “Нині Україна постачає двигуни для важкого ударного дрона Akinci, який виробляє турецька компанія Baykar. Також ця компанія планує відкрити в Україні свій перший закордонний завод з виробництва дронів”, – говорить він. Ця ж компанія з 2018 року продає Києву бойові безпілотники Bayraktar TB2, які вже було застосовано на Донбасі. Крім того, Анкара і Київ співпрацюють у військово-морській сфері. Нині у Туреччині триває будівництво корвета для України.
Також Україна сподівається поглибити торговельно-економічну співпрацю з Туреччиною. Упродовж от уже близько десяти років сторони працюють над угодою про вільну торгівлю. У Києві пов’язують великі сподівання з цією угодою. Як зауважив Грищук, створення зони вільної торгівлі дозволить збільшити товарообіг між двома країнами до 10 мільярдів доларів на рік. За його словами, торік цей показник становив майже 7,5 мільярда доларів.
І от тепер складається враження, що сторони нарешті вийшли на фінішну пряму в питанні створення ЗВТ. Принаймні такого висновку можна дійти, якщо взяти до уваги заяву українського державного лідера. “Готуємося надати потужний економічний сигнал – підписати угоду про вільну торгівлю з Туреччиною вже впродовж цих двох днів. Наші групи працюють, я впевнений, що ми про все домовимося”, – заявив Зеленський напередодні візиту Ердогана до Києва.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet
Джерело: https://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/4443588-vizyt-erdohana-choho-ochikuuit-u-kyievi