Слів, принаймні тих, які повинна вживати нормальна людина навіть у стані емоційного шоку, не залишилося. Взагалі. Одні емоції. І ці емоції настільки страшні, первісні, навіть звірині, що затьмарюють розум і залишають у свідомості лише одне бажання – помсти. Лютої страшної помсти нелюдям, які намагаються відібрати у нас те, що робить нас справжніми людьми.
Україна та українці, українська Нація зростали в далеко не тепличних умовах. На важкому шляху становлення української Держави було все: війни, смерті, кров, страждання, поневіряння, голод, геноцид… Пройшовши через усі ці страхіття українці залишилися людьми. Гарними, поганими, дивними – різними. Але, людьми. Пройшовши усі «кола аду» ми зберегли мораль, совість та людяність.
Певний проміжок часу ми вважали, що все страшне вже залишилося у минулому. Гірше вже не буде, а буде тільки краще. Світліше, добріше, впевненіше, ситніше, справедливіше. Як же ми помилялися…
Себе нам ні в чому звинуватити. Бо Ми мабуть зробили все, що було у наших силах для того, щоб «темні часи» не повернулися на українську землю. Але не все залежить від нас та нашого природнього потягу до миру та кращого життя. Нажаль, на нашій планеті, тим більше – практично поруч з нами, оселилося Зло, якому наше прагнення до звичайного людського щастя стало, наче кілок у горлі.
Сучасний світ звик до жорстокості. У кожній країні є свої вбивці, маніяки, насильники. Але цивілізований світ кожного разу здригається від страшних злочинів, які вчиняють поодинокі «паршиві вівці» суспільства. Бо поведінка таких «потрошителів» виходить за рамки загально прийнятої людством моралі. Вона неможлива за визначенням… Та у кожного правила обов’язково є виключення. Мабуть Творець навмисне залишив у частини людства звірині інстинкти, які, за певних умов, починають домінувати над соціальними нормами та мораллю. Для порівняння. Для розуміння неможливості у людському суспільстві таких проявів.
Криваві злодії та злочини завжди були і завжди будуть. Нажаль… Але що робити, коли звірства вчиняють не поодинокі «вже не люди», а ціла країна, ціла нація псевдолюдей, яка вирішила, що має право на свою власну криваву «мораль та совість», яка немає ніякого відношення до загальноприйнятих людських норм?
Те, що роблять російські окупанти в Україні, їхні звірства та злочини, не піддаються ніякому аналізу, окрім психіатричного. А кількість таких звірств говорить про те, що повністю втратила розум не одна якась окрема особа, а ціла нація. Хоча до населення росії визначення «нація» не може бути застосоване у його первісному розумінні. Це справжнє величезне стадо прямоходячих тварин, які, або ще не доросли, або вже повністю втратили усі ознаки усталеної спільноти ЛЮДЕЙ.
Навіть тварини так себе не ведуть за дуже незначним винятком. Ніхто із приматів не вбиває заради задоволення. Для отримання насолоди людство винайшло багато інших шляхів та засобів, навіть незаконних та мерзенних за людськими нормами. Але задоволення від тортур та вбивств може отримувати тільки та істота, для якої є тільки одне визначення – нелюдь!
Мабуть більшість українців, здригаючись від жаху та волаючи від люті від того, що творять нелюді з росії, жалкують про те, що з молоком матері ввібрали в себе людяність. Що, навіть воюючи з нелюддю, яка прагне захопити нашу українську землю та знищити нашу українську Націю, ми не можемо, не маємо права відповісти звірствами на звірства. Не спалюємо живцем мешканців прикордонних районів росії, не знищуємо російських військовополонених, перед тим публічно кастрованих, не перетворюємся на нелюдь, хоча і маємо на це по відношенню до росіян усі права.
Кремль цим користується. Диктаторський режим путіна впевнений у тому, що українці – людяні, і ніколи собі не дозволять перейти ту «червону лінію» знищення моралі, яку вже давно перейшли «племена московітів».
Але тут путін помиляється. Як помилився з самого початку, натравивши свою орду на Україну. Навіть сама спокійна та врівноважена тварина шаленіє та стає кривавою вбивцею, коли хтось намагається знищити її дім та вбити її діточок.
І тоді вже не має значення, що ворог набагато більший та сильніший. Лють не має обмежень та не залежить від розмірів чи сили. І вона, лють, не контролюється розумом або мораллю.
Злочинна зграя кремлівських покидьків має усі шанси отримати таку відповідь від українців на свої звірства, що те, що вони зараз роблять на нашій землі з нами стане для них «квіточками» у порівнянні з тим, на що здатні справжні люди, доведені зграєю скажених собак до первісного стану лютої кривавої помсти за СВОЇХ!
Автор – Юрій Федоренко