У ніч на 3 січня 2026 р. США провели безпрецедентну військову операцію у Венесуелі під назвою “Південний спис”. Американські сили завдали серії авіаударів по стратегічних об’єктах у Каракасі та затримали президента Ніколаса Мадуро. Що стало причинами цієї операції та як вплине на війну між РФ та Україною? Причини військової операції США Американські сили завдали серії авіаударів по стратегічних об’єктах у Каракасі, включаючи військову базу Форт-Тіуна та авіабазу Ла-Карлота. Головною метою рейду, здійсненого спецпідрозділом Delta Force, було затримання президента Ніколаса Мадуро.
Президент США Дональд Трамп офіційно підтвердив, що Мадуро та його дружину Сілію Флорес захопили та вивезли до США. “На мій наказ збройні сили США розпочали операцію з визволення Венесуели. Ніколас Мадуро, лідер наркокартелю “Сонця”, заарештований. Він та його дружина Сілія зараз перебувають на шляху до США, де вони постануть перед правосуддям”, – сказав він. За його словами США зробили те, що мали зробити давно. Венесуела тепер вільна. Ми збираємося відновити цю країну, і вона знову стане великою завдяки своїм ресурсам і неймовірним людям. Мадуро більше ніколи не завдасть шкоди своєму народу.
Зараз Мадуро перебуває у слідчому ізоляторі в Брукліні. Американська сторона обґрунтовує ці дії звинуваченнями у наркотероризмі та нелегітимності режиму. Трамп заявив, що США фактично керуватимуть країною до моменту безпечного переходу влади та відновлення демократії, окремо згадавши про намір залучити мільярдні інвестиції у венесуельську нафтову галузь.
У самій Венесуелі ситуація залишається напруженою: у столиці запроваджено надзвичайний стан, а повноваження глави держави тимчасово перейшли до віцепрезидентки Делсі Родрігес, яка, втім за даними деяких ЗМІ, зараз перебуває в РФ. Відновлення демократії чи “СВО” США? Реакція на операцію “Південний спис” та затримання Ніколаса Мадуро спричинила глибокий розкол у світовій геополітиці. Країни розділилися на тих, хто вбачає в цьому шанс на відновлення демократії, і тих, хто вважає дії США небезпечним прецедентом порушення суверенітету.
До табору тих, хто підтримав дії США або висловив стриманий оптимізм, увійшла значна частина латиноамериканських держав. Президент Аргентини Хав’єр Мілей одним із перших привітав завершення “диктатури Мадуро”, назвавши це перемогою свободи. Аналогічну позицію зайняла частина венесуельської опозиції, яка сподівається на проведення чесних виборів під міжнародним контролем.
ЄC та ООН зайняли більш обережну позицію. Більшість європейських столиць, зокрема Берлін та Париж, засудили метод силового втручання, хоча і не висловили підтримки самому Мадуро. Вони наполягають на дипломатичному врегулюванні та дотриманні прав людини під час перехідного періоду. “Наскільки б ми не вітали кінець режиму, який зруйнував власну країну, міжнародне право має залишатися керівною основою, а юридична оцінка цього втручання є надзвичайно складною”, – сказав Фрідріх Мерц, федеральний канцлер Німеччини. Генсек ООН висловив серйозне занепокоєння ризиком масштабного цивільного конфлікту в регіоні та закликав усі сторони до стриманості.
Категорично засудили військову операцію традиційні союзники Каракаса. Росія та Китай виступили з різкими заявами, назвавши затримання Мадуро “актом агресії” та “державним піратством”. Пекін висловив занепокоєння через дестабілізацію енергетичного ринку, а Москва закликала до негайного скликання Радбезу ООН, звинувачуючи США в нехтуванні статутом організації. “Те, що ми побачили в Каракасі – це не просто порушення міжнародного права, це відкрите державне піратство та акт прямої агресії проти суверенної держави. США вчергове довели, що для них не існує законів, а лише власні колоніальні апетити. Викрадення чинного президента та окупація столиці під прикриттям демократичних лозунгів є небезпечним прецедентом, який ставить під загрозу кожного лідера, що не бажає підкорятися волі Вашингтона”, – сказала Марія Захарова, офіційнапредставниця МЗС РФ. Куба та Іран також висловили солідарність із режимом Мадуро, побоюючись аналогічних дій щодо своїх лідерів.
Своєю чергою Україна висловила розуміння дій США, наголосивши на необхідності відновлення міжнародного правопорядку та боротьби з режимами, що підтримують тероризм.
Українські експерти почали порівнювати дії Вашингтона з російським вторгненням в Україну, яке в РФ називають “СВО”. Військовий експерт та капітан 1 рангу запасу ВМС України Андрій Риженко в ефірі телеканалу “КИЇВ24” провів чітку паралель між цими подіями, але з акцентом на ефективність. “Повалення американцями режиму Мадуро є політичним ляпасом для Путіна. Росія роками підтримувала диктатуру у Венесуелі, вкладала туди ресурси та політичний капітал. Тепер цей форпост втрачено в результаті блискавичної операції. Якщо порівнювати з тим, як Росія роками буксує у своїй так званій “СВО”, то США показали різницю в класі, виконавши завдання за лічені години без великих втрат”, – сказав він. Що буде з цінами на російську нафту? Операція “Південний спис” спричинила короткочасний стрибок світових цін на нафту через фактор невизначеності, проте в довгостроковій перспективі це несе серйозну загрозу для російського бюджету. Оскільки Венесуела володіє найбільшими у світі розвіданими запасами сировини, перехід галузі під контроль США та залучення американських інвестицій дозволить швидко наростити видобуток. Повернення великих обсягів венесуельської нафти на ринок неминуче призведе до зниження світових котирувань, що позбавить Росію можливості отримувати надприбутки.
Для Кремля ситуація ускладнюється тим, що венесуельська нафта є прямим конкурентом російської марки Urals через схожі фізичні характеристики. “Для Путіна це справжня катастрофа. Венесуельська нафта – це прямий конкурент російської. Якщо США зараз почнуть вливати гроші у венесуельську нафтовидобувну галузь, ціна нафти у світі може впасти до 40 або навіть 30 дол. за барель. Для російського військового бюджету це буде означати повний параліч”, – сказав політичний оглядач Іван Яковина. Поява альтернативного постачальника важкої нафти дозволить Індії та Китаю вимагати від Москви ще більших дисконтів або взагалі відмовитися від російської сировини. Таким чином, втрата політичного впливу у Каракасі перетворюється на економічне виснаження РФ, адже падіння вартості бареля навіть на кілька доларів критично б’є по наповненню російської державної скарбниці. Як вплинуть події у Венесуелі на здатність РФ воювати Успіх американської операції у Венесуелі створює прямі передумови для послаблення військового потенціалу Росії через суттєве скорочення її фінансових ресурсів. Оскільки російська воєнна машина критично залежить від експорту енергоносіїв, будь-яке системне зниження світових цін на нафту призводить до дефіциту бюджету агресора. Повернення венесуельської нафти на світовий ринок під управлінням США здатне обвалити котирування, що змусить Кремль обирати між фінансуванням армії та підтриманням соціальної стабільності всередині країни.
Зменшення валютних надходжень від продажу нафти також неминуче призведе до здорожчання імпорту комплектуючих для російської зброї та обмежить можливості РФ закуповувати дрони чи снаряди у третіх країн. У підсумку, поєднання економічного тиску від падіння цін на нафту та дипломатичної ізоляції створює умови, за яких продовжувати війну високої інтенсивності для Росії стає дедалі складніше та дорожче.
Окрім суто фінансового аспекту, події у Венесуелі мають і важливий психологічний та стратегічний вплив на хід війни в Україні. Втрата ключового союзника в Латинській Америці демонструє неспроможність Москви захистити власні інтереси та сателітів на міжнародній арені.
Вікторія Хаджирадєва
Як вплине скинення венесуельського диктатора на події в Україні 