До вторгнення Максим працював слюсарем на Нікопольському трубному заводі. Коли ворог перетнув кордони, він не вагався.
02 березня 2022 року Максим добровільно прибув до Апостоловського РТЦК та СП, щоб стати до лав ЗСУ, приєднавшись до 17 ОВМБр.

“Не треба вагатись, а треба йти служити, якщо всі будуть вагатись, то ми ніколи не закінчим цю війну,” — ця внутрішня настанова визначила його вибір.

Проте шлях був непрямим. Перебуваючи в резерві, його перевели до стрілецького батальйону і одразу попав у вир боїв на Херсонському напрямку. Він пройшов бої від Інгульця до самого Берислава.

Після звільнення Херсонщини фронт покликав Максима на Схід, де йшли найзапекліші бої. Він опинився на Червоній Горі Донецької області, де кожен метр землі оплачувався найвищою ціною.

У 2023 році, Максим перевівся до САДн. Спочатку був заряджаючим, а невдовзі став— механіком-водієм потужної САУ.
“Специфіка бойових дій дуже змінилась. З розвитком дронів стало важче виконувати бойові завдання,” — ділиться Максим, підкреслюючи, як технології змінили обличчя війни.
На думку Максима, успіх у сучасному бою визначають два ключові чинники- злагодженість екіпажу та якісне маскування.
За кожним пострілом і ризикованим маневром стоять ті, хто чекає вдома: дівчина, бабуся та дідусь. Їхня віра — його найміцніший тил.

Максим — це приклад того, як звичайний робітник став воїном, що тримає небо.

Відділення комунікацій 17 окремої важкої механізованої Криворізької бригади ЗС України.
https://t.me/kryvyirih17otbr
#17ОВМБр #СухопутніВійська #20АрмійськийКорпусй