Юрій на псевдо «Британець» опинився у 108-й Кодацькій бригаді територіальної оборони після СЗЧ (самовільного залишення частини). Це порушення військового порядку, навколо якого й нині ламаються списи. Проте реальне життя під час війни завжди багатіше, аніж навіть найдосконаліше законодавство. Приклад «Британця» тому яскравий приклад.
Юрій пішов захищати Батьківщину в перші дні широкомасштабного вторгнення рф. Потрапив в ДШВ. Майже одразу – бої за Авдіївку, Мар’їнку, Бахмут. Згодом брав участь в Харківській операції. Дійшов до Ізюма, і тут отримав серйозне поранення. Виснаження та травма далися взнаки.
«Інколи бувало просто страшно, адже у кожному вбитому побратиму я бачив себе. А ще пропав сон. А в короткий проміжок часу між тим що називається «провалитися у безсвідомість» та черговим рвучким прокиданням я міг… спілкуватися з мертвими побратимами. Здавалось, я втрачаю глузд. Розповів про це друзям, і вони вирішили мене вивезти. Коли був на ППД, подали транспорт… Таким чином я опинився у СЗЧ», – пригадує «Британець».
За час перебування поза військом Юрій намагався реабілітуватися, повернутися до звичного життя. Одружився, у подружжя народилася дитина. Але відчуття, що він потрібен побратимам, не полишало його. Одного разу Юрій натрапив на рекламу рекрутингу 108-ї бригади ТрО. Хлопець вирішив пройти співбесіду на посаду. Боявся осуду, однак побачив щире співчуття з боку побратимів.
«У нас у батальйоні не роблять різниці між людьми. Ні, тут війна, а тому кожного оцінюють за діловими якостями та здібностями. Мені припало до душі, як у частині ставляться до солдата. Якщо коротко, то тут наполегливо реалізуються два принципи: людяність та бережливість», – зазначає «Британець».
У підсумку Юрій не тільки повернувся у військо, а й згодом очолив підрозділ у батальйоні, який називає антикризовим.
«Ми там, де гаряче, там, де потрібна допомога побратимам. Я знаю, за кого воюю. Моя сім’я завжди чекає мене, покладається на мене. Дружина та дитина мають почуватися у безпеці, тому я на передовій», – каже «Британець».