«Діся» — людина, чия доля нерозривно сплетена з українським військом. У свої 20, коли однолітки лише обирали життєвий шлях, він зробив свій вибір остаточно й безповоротно — підписав контракт. Сьогодні за його плечима вже сім років служби. Сім років, що вартують цілого життя.
Його шлях пролягав через найгарячіші точки Донеччини. Справжнє загартування вогнем відбулося в пекельних боях за Бахмут. Проте війна виснажує не лише метал, а й людську душу. Після надлюдських навантажень прийшло спустошення — той стан, коли організм відмовляється слухатись, а серце ніби вигорає вщент.
У момент найвищого морального знесилення хлопець прийняв складне рішення — піти в СЗЧ. Але дім не став місцем спокою. Тривога за побратимів та вірність обов’язку виявилися сильнішими за втому. «Діся» знайшов у собі мужність визнати помилку та повернутися, щоб продовжити боротьбу.
Сьогодні нашому герою 27. Він — досвідчений військовий, який знайшов своє місце в батальйоні безпілотних систем нашої бригади. Тепер він нищить ворога як оператор дронів, ставши «очима» та «мечем» підрозділу.
«Я пишаюся тим, що потрапив саме сюди. Тут я відчув, що таке справжня військова родина. Бригада не просто забезпечує чи навчає — вона дбає про кожного з нас», — ділиться воїн.
Попри молодий вік, «Діся» бачить своє майбутнє виключно у війську. Це історія про те, що навіть після найважчих падінь можна злетіти ще вище. Особливо, коли в тебе є крила, підтримка сім’ї-бригади та незламна віра у Перемогу.
Чекаємо в строю кожного. Разом — ми сила!